ШАНОВНІ БАТЬКИ ТА УЧНІ!

/Files/images/Емблема.jpg Для вас в ЗОШ № 23 працює соціально-психологічна служба.
В разі необхідності ви можете отримати консультацію психолога та соціального педагога по проблемах:
1. Готовність дітей до навчання в школі.
2. Адаптація першокласника до навчання.
3. Готовність випускника початкової школи до навчання в школі ІІ ступеня.
4. Адаптація п’ятикласників до нових умов навчання.
5. “Криза 13 років”: особливості ставлення до себе, оточуючих, до навчання.
6. Вибір професії.
7. Адаптація десятикласників до умов навчання в школі ІІІ ступеня.
8. Міжособистісні проблеми
дітей у родині (конфлікт з батьками чи іншими членами родини, переживання з приводу конфліктів між батьками, їх розлучення, ін.);
батьків і дітей (конфліктні відносини з дітьми, проблеми виховання дітей, ін.);
педагогів та учнів, педагогів та батьків;
з друзями, коханими.
9. Особистісні проблеми (потреба в психологічній підтримці, складна життєва ситуація).
10. Проблеми залежностей (алкоголь, наркотики, тютюнопаління, токсикоманія, комп’ютер, азартні ігри).
11. Психічні травми (фізичне та психічне насильство, погроза побиття, вимаганна грошей, втрата близької людини, матеріальних цінностей).
ЗВЕРТАЙТЕСЬ! ДОПОМОЖІТЬ СОБІ ВЧАСНО!
ПСИХОЛОГ – каб.№4 Горніч Любов Іванівна
БАТЬКИ понеділок 9.00-12.00, четвер 15.00-18.00
УЧНІ середа 9.00-12.00, п’ятниця 14.00-17.00
СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ – каб.№5 Кубай Аліна Олександрівна
БАТЬКИ понеділок 9.00-12.00, четвер 15.00-18.00
УЧНІ п’ятниця 15.00-18.00


Куди можна звернутись у випадку насильства та складних життєвих ситуаціях(м. Луцьк)

З яких питань можна звертатисяНазвателефон
Захист прав дітей, насилля над дитиноюСлужба у справах дітей Волинської облдержадміністрації72- 34- 03 24- 60- 61
Допомога особам, в тому числі з дітьми, які в наслідок стихійного лиха, учинення стосовно них насильства (в тому числі в сім'ї), або особам, які опинилися в складних життєвих обставинах.Волинський обласний центр соціально-психологічної допомоги78-48-09
Допомога в складних життєвих ситуаціяхЛуцька міська рада25-60-42 (з 8 до 17.15)
Насилля над дітьми, порушення прав дитиниСлужба у справах дітей Луцької міської ради77-79-23
Складні житеві ситуації, насилля в сімїТелефон «Довіри» Луцького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді25-60-42
Насилля та злочини проти дітейВідділ кримінальної міліції у справах дітей Луцького МВ УМВС24 14 28
Протидія домашньому насильству, торгівлі людьмиГромадська організація «Волинські перспективи»72-71-98

Куди можна звернутись у випадку насильства та складних життєвих ситуаціях (загальноукраїнські телефони )

З яких питань можна звертатисяНазвателефон
Попередження та у випадку насильства в сім’їНаціональна гаряча лінія з попередження насильства в сім’ї Міжнародного правозахисного центра La Strada-Україна0 800-500-33-50 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) 386 (безкоштовно з мобільних )
Для дітей у складних життевих ситуаціяхНаціональна гаряча лінія з захисту прав дитини Міжнародного правозахисного центра La Strada-Україна0 800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) 772 (безкоштовно з мобільних )
Дітям які постраждали внаслідок жорстокого поводженняВсеукраїнська дитяча лінія „Телефон Довіри”8 800 500 21 80 (Безкоштовно зі стаціонарних телефонів)
Правова допомога надаєтьсядітям в складних життевих ситуаціяхПроект «Допомога дітям, що постраждали від АТО. You can help children»
children-ato.in.ua
+38(095)259-29-29, +38(067)835-02-55, +38(0542)61-15-60 (факс).
Де пройти діагностику, як захистити себе від інфікування, як допомогти собі та своїм близьким, якщо така проблема вже існує і т.д., як для дітей так і для дорослих"Національна лінія телефону довіри з проблем ВІЛ/СНІД"0800-500-451 (безкоштовно із стаціонарних телефонів)
http://www.helpme.com.uaонлайн консультація

Як знайти своє покликання і відкрити свої справжні таланти

Як знайти те, для чого ви створені і жити в своїй стихії

Часто буває так, що люди, займаючись однією і тією ж справою, почувають і поводять себе по-різному: в одних повно енергії, а в інших нема сил, одним все вдається, а в інших проблема на проблемі, одні вранці просто вискакують з ліжка, а інші з жахом думають про майбутній день. І справа тут не в тому, що комусь пощастило. Справа в тому, що хтось займається улюбленою справою, а хтось роботою. Ледачих людей немає, є ті, хто не зрозумів своє призначення.
Але як зрозуміти своє призначення? Як розкрити свої таланти і реалізувати себе на повну потужність? Однозначної відповіді немає, точніше, для кожного вона буде своя. Але ось декілька порад, які можуть допомогти:
№1
Випишіть на аркуш всі свої інтереси, як можна більше, все, що згадаєте. Потім по кожному пункту подумайте, чи змогли б ви займатися цим тривалий час, наприклад півроку, без отримання прибутку? Викреслюйте поступово. Залишене протестуйте на момент найменшого потенційного прибутку і викресліть, щоб вийшло 1-2. Ось з цим і працюйте далі.
№2
Згадайте, з яких питань до вас часто звертаються за допомогою, консультацією інші люди, друзі, колеги? В якомусь питанні ви компетентні і вам подобається допомагати саме в цій темі?
№3
Ведіть Особистий Щоденник. Майже всі великі люди вели особисті щоденники, задовго до того, як стали великими! Дивно, чи не правда? Ведення такого щоденника допоможе вам краще зрозуміти себе.
Наприклад, вести Ранкові сторінки (порада Джулії Кемерон «Шлях Художника». Вона стверджує, що якщо писати Ранкові сторінки протягом 12 тижнів, то ви зрозумієте, чим хочете займатися. Може, навіть розкриються ваші приховані таланти).
№4
Шукайте своє плем'я. Постарайтеся потрапити у те середовище, про яке мрієте. Як ви себе відчуваєте в цьому оточенні? Якщо ви відчуваєте себе «у своїй тарілці», якщо вам здається, що ви говорите однією мовою з цими людьми, якщо ви немов потрапили в інший світ, якщо вони розуміють вас, а ви їх, значить, ви знайшли своє плем'я!
Звичайно, порад можуть бути сотні і важко вибрати найбільш важливі і потрібні. Якогось універсального рецепту немає, просто треба все робити і застосовувати.
На сьогодні є багато книг, які допоможуть Вам у цьому.
1. КенРобінсон. Знайти своє призначення.Як відкрити свої справжні таланти і наповнити життя змістом.
Ця книга являє собою практичний посібник і своєрідну дорожню карту на шляху пошуку свого покликання. У ній міститься безліч ідей, порад, технік і правил пошуку покликання, а також історії та приклади реальних людей, яким вдалося його знайти і зажити повноцінним життям. Послідовно виконуючи запропоновані автором вправи до кожного розділу, ви краще розберетеся в самому собі, а це абсолютно необхідно для того, щоб знайти свою справу і знайти сенс життя.
2. Орения Яффе-Янаи. Генетический код личности.
Це збірник реальних історій про вибір професій і підходах, які допомогли людям подолати найскладніші перешкоди на шляху до самореалізації.
Ця книга про те, як розпізнати і виправити старі травми нашого виховання в нас самих і, в результаті, зробити нас більш успішними, а головне – більш щасливими. Оренія Яффе-Янаї, ізраїльський психолог, відомий в світі спеціаліст в області виявлення призначення людини. Розпізнавання свого істинного визнання, налагодження відносин з живими і мертвими родичами, подолання хвороб психосоматичного походження і, нарешті, правила поводження зі своєю мрією...
3. Отто Крегер, Джанет Тьюсен. Почему мы такие?16 типов личности, определяющих, как мы живем, работаем и любим
Книга допоможе краще зрозуміти себе й свою особистість - що можна (і потрібно) змінити, що ви змінити не зможете – і відповідно, більш ефективно вести себе в різних життєвих ситуаціях.
Допоможе краще зрозуміти інших і перестати вимагати від них того, що вони не зможуть дати вам ніколи, а значить, ви зможете виробити компромісний варіант взаємодії, що дозволяє кожному залишатися самим собою.
У чому б не полягала проблема, знання психотипів пом'якшує конфлікти і допомагає вирішити будь-яке питання в будь-якій сфері життя - від вибору дієти до вибору життєвого шляху.
4. Кен Робинсон. Образование против таланта
Чим складнішим стає світ, тим більше креативності повинні проявляти люди, щоб впоратися з його викликами. У кожної людини час від часу з'являються нові ідеї, але як перетворити творчий порив в постійний творчий процес і зробити його незмінною складовою свого життя? У пошуках відповіді на це запитання автор докладно розглядає природу обдарованості і творчого потенціалу окремої особистості.Кен Робінсон також розповідає про умови, що сприяють її розвитку, а також аналізує причини, по яких система освіти прагне їх пригнічувати, а не розвивати.Книга змістовна (багато ідей для обдумування) і надихає на пошуки і педагогічні подвиги.
5. Нелли Литвак. Формула призвания: Семь правил выбора вуза
Як зрозуміти, яка професія підходить саме вам? Що необхідно знати про вуз та навчальну програму та як отримати максимальну користь за майбутні роки інвестицій в самого себе? Абітурієнтам книга дасть відправні точки для пошуку і вибору спеціальності, а батькам підкаже, як уникнути конфліктів з дітьми і підтримати їх в прийнятті одного з головних рішень у житті.
Неллі Литвак - професор математики в престижному голландському університеті Твенте і мати двох дочок.
6. Александр Соловьев. Выбор профессии
"Вибір професії" - своєрідний гід, в якому замість країн - професії, а замість пам'яток - люди цих професій.
Тут ви знайдете інформацію про 20 професій - від найбільш масових та традиційних (вчитель, лікар, воїн), до суперпрестижних (топ-менеджер, адвокат, політик). Всі герої - справжні майстри, які знають свою справу вздовж і впоперек, а їх професії потрібні тут і зараз. Ця книга не полегшить вам вибір професії. Вона розповість про те, що вибір є.
7. Андрей Жалевич. Большая книга о смысле жизни и предназначении
Ця книга дасть ключ до розуміння свого життєвого призначення, в широкому сенсі, так і в конкретному, професійному, допоможе вам підвищити особисту ефективність, розвинутистратегічне бачення та креативні здібності, сформувати внутрішню мотивацію на успіх і життєву стійкість:
- як розробити свою життєвустратегію;
- як правильно ставити цілі в житті;
- які є методи і підходи для визначення свого життєвого призначення;
- які поради та настанови щодо визначення свого життєвого призначення залишили нам великі філософи і мудреці минулого;
- як читати знаки долі і багато іншого.
Використовуйте найкращі інструменти для власного розвитку та виховання своїх дітей!


Кризова інтервенція: перша психологічна допомога

Шість «П»:
1. Підійдіть: знайдіть в собі силу звернутися до постраждалого (щоб проявити людяність не потрібно бути спеціалістом), представтеся.
2. Підтримайте: знайдіть безпечне місце, відведіть людину від місця трагедії. Потім посадіть його, обіпріть об стіну, підтримайте своїм тілом, покладіть в зручне положення.
3. Пам’ятайтепро реальність: називайте постраждалого по імені (по батькові), запитайте його, чи знає він, що трапилося, де він знаходиться. Розкажіть йому потрібну інформацію, допоможіть зорієнтуватися в ситуації. Важливо – зосередьтеся на диханні постраждалого, повторюйте йому: «Спокійний вдих і видих», це заспокоює.
4. Посприяйте: прояву емоцій, запевніть постраждалого у тому, що його переживання у цій ситуації є нормальним явищем. Наголосіть постраждалому, що він зможе впоратися.
5. Потурбуйтеся: з’ясуйте в чому є потреба, запропонуйте воду, ковдру, хустинку, підкажіть куди можна сходити в туалет. Слухайте постраждалого, можете помовчати, давши людині виговоритися. Будьте делікатні щодо фізичного контакту.
6. Передайте:впоратися із ситуацією самостійно не є Вашим обов’язком, передайте постраждалого рятувальникам, рідним, друзям, сусідам. Також спробуйте разом знайти потрібний контакт, наприклад в мобільному телефоні.
Втім, психологи відзначають, що в кожному віці у людей різна реакція на травми та є відмінності у проявах на фізіологічному рівні, відповідно, має бути спеціальний підхід.
ДІТИ ВІКОМ 1-5 РОКІВ
Реакція на стреси:тримаються батьків, або знайомих дорослих людей, відчувають безпорадність та пасивність, буває нетримання сечі або діти починають смоктати великий палець, бояться темряви, не хочуть спати наодинці, часто плачуть.
Фізичні прояви:втрата апетиту, біль в животі, нудота, проблеми зі сном, нічні кошмари, проблеми з мовою, нервовий тик.
Психічні прояви:страх практично від усього, неспокій, роздратованість, спалахи гніву, сум, скутість, замкнутість.
Ваші дії:заспокоюйте словесно і фізично, поколихуйте дитину, багато разів пояснюйте непорозуміння і помилки, допомагайте називати емоції, уникайте, щоб дитина зайвий раз лишалася на самоті, тимчасово дозвольте спати в батьківському ліжечку, заохочуйте прояви емоцій, вихід емоцій через гру.
ДІТИ ВІКОМ 6-11 РОКІВ
Реакція на стреси:погіршення успішності в школі, прогули, конфліктує з іншими, веде себе занадто активно, вередує, вступає у сварки із братами та сестрами за батьківську увагу, грається в ігри на травматичні теми.
Фізичні прояви:зміни в апетиті, головні болі, біль у животі, проблеми зі сном, нічні кошмари.
Психічні прояви:відчуття страху, ігнорування друзів, втрата інтересу до захоплень, спалахи гніву, захоплення злочинцями чи злочинністю, каяття, почуття провини.
Ваші дії:приділяйте більше уваги дитині та її інтересам, тимчасово занизьте вимоги до результатів у школі та вдома, займіть дитину цікавою діяльністю, давайте нескладну домашню роботу, заохочуйте прояви почуттів і думок в усній та ігровій формах, слухайте, коли дитина буде повторно говорити про подію, яка завдала травму, пояснюйте дитині її помилкове уявлення та судження щодо неприємної події.
ПІДЛІТКИ ВІКОМ 12-18 РОКІВ
Реакція на стреси:погіршення успішності у школі, бунтівна та зухвала поведінка, відчуття неспокою, готовність до порушення законів, участь в азартних іграх, замкнутість, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин.
Фізичні прояви:зміни петиту, головні болі, проблеми в області кишково-шлункового тракту, висипи, скарги на незрозумілі болі та хворобливість, проблеми зі сном.
Психічні прояви:втрата інтересу до хобі та цікавого дозвілля, ігнорування однолітків, відчуття суму та виникнення депресії, занепокоєння та страх щодо власної безпеки, бажання влади та керування іншими, почуття нікчемності та безпомічності, почуття провини, каяття, сорому, жага помсти.
Ваші дії:приділяйте більше уваги дитині та її інтересам, тимчасово понизьте вимоги до результатів у школі та вдома, заохочуйте до дискусій з однолітками та авторитетними дорослими людьми про пережиті травми, не тисніть, заохочуйте до тренування та активної фізичної діяльності, суспільної активності, знайдіть і майте при собі список телефонів довіри, центрів екстреної допомоги.
ДОРОСЛІ
Реакція на стреси:проблеми зі сном, уникнення спогадів про трагічну подію, підвищена активність, неочікуваний плач, збільшення конфліктів з рідними, підвищена концентрація, насторога, замкнутість.
Фізичні прояви:нудота, головні болі, втома та виснаження, проблеми в області кишково-шлункового тракту, втрата апетиту чи його надмірність, загострення хронічних хвороб, незадовільний загальний фізичний стан.
Психічні прояви:шок, дезорієнтація, притуплена депресія, відчуття суму, горя, роздратованість, злість, тривога, страх, відчай, безпорадність, відчуття провини, невпевненість у собі, перепади настрою.
Ваші дії:підтримуйте, забезпечте доступ до невідкладної медичної допомоги, дайте можливість виговоритись про пережите та втрати, допоможіть визначити, що має пріоритет у вирішенні проблеми, допоможіть рідним зрозуміти та сприйняти постраждалого, підкажіть, де можна отримати допомогу у фахівців з психотерапії.
ПЕНСІОНЕРИ
Реакція на стреси:стають замкненими, відсутнє бажання виходити з дому, стає складно пересуватися, важко пристосовуються при переїзді до іншого місця.
Фізичні прояви:загострення хронічних захворювань, проблеми зі сном, погіршення пам’яті, підвищена чутливість до перегріву та гіпотермії, фізичні порушення органів чуття (зір, слух).
Психічні прояви:депресія, відчай, апатія, дезорієнтація, відчуття підозри, занепокоєння, гнів, страх опинитись у будинку для людей поважного віку, сором’язливість щодо отримання допомоги та співчуття.
Ваші дії:заспокоюйте постраждалу людину, допоможіть зорієнтуватися в просторі, встановити контакти з родиною, отримати медичну та фінансову допомогу, заохочуйте розмовляти про травматичний досвід, про втрати і підтримуйте вираження почуттів.
Психологи наголошують, що затяжна криза дезорієнтує людину в суспільстві, спричиняє різного роду захворюванням. Зазвичай, людина, яка перебуває в кризі, не бачить виходу із проблемної ситуації. З одного боку, це відчуття безвихідності, з іншого – у цей момент людина максимально відкрита новому досвіду. У таких випадках варто допомогти постраждалому розуміти зміст того, що відбулося, аби відновити почуття контролю над своїм життям.
Тому допомога фахівців особливо потрібна після пережитих катастроф, стихійних лих і соціальних потрясінь.



ЯК ПОДОЛАТИ КОНФЛІКТНІСТЬ МІЖ ДІТЬМИ В СІМ'Ї

Посієш вчинок — пожнеш звичку,
Посієш звичку — пожнеш характер,
Посієш характер — пожнеш долю.
Народна мудрість

/Files/images/batkam/poradi_batkam/7pomilok/7помилок4.JPG 1. Натомість, щоб намагатися не помічати негативні почуття дитини стосовно брата чи сестри, зрозумійте їх і допоможіть зрозуміти дитині. Назвіть почуття дитини, покажіть їй, що ви її розумієте. Розуміння почуттів, обговорення їх дуже важливі як для дитини, так і для батьків. Якщо ви озвучите нездійснені бажання дитини (через що і виникає неприязнь до «суперника»), висловите своє співчуття, то це принесе емоційне полегшення, допоможе дитині зрозуміти, що саме її тривожить і ображає (не поява, наприклад, нового братика чи сестрички, а страх втратити те почуття захищеності, що запевнювало у вашій безумовній, абсолютній любові до неї).
Коли ми вимагаємо від дітей привітності одне до одного, то у них виникає зворотна реакція: негативні почуття лише посилюються. Коли ж ми вислухаємо дитину спокійно, демонструємо, що ми її розуміємо і хочемо допомогти, це сприятиме формуванню позитивних почуттів.
2. Спробуйте допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для негативних почуттів: привчайте виражати свої почуття в символічній формі (малюнок, ліплення, вірші, щоденник тощо). Але не у сварках і бійках. Саме цього і потрібно вчити дитину: розуміти своє почуття і вміти його конструктивно виразити, а не забороняти ці почуття.
Коли дитині потрібно виявити почуття, поставте її перед вибором шляху і допоможіть знайти найбільш конструктивний для цієї ситуації. Такі навички — це не миттєва реакція крику або бійки, а пошук конструктивного способу розв'язання проблеми — допоможе їй у майбутньому.
3. Намагайтеся відразу припинити бійку, але не з'ясовуйте, хто винен, а хто жертва. Приділіть увагу дитині, яка постраждала, висловіть надію на здатність дітей самостійно розв'язати свої непорозуміння одне з одним без бійки. Не привчайте дитину до того, що їх суперечку розв'яжуть батьки, підтримуйте прагнення до самостійних рішень.
Намагайтеся не тільки зупинити і заборонити бійку, а й підказати, як можна спокійно і розумно розв'язати конфлікт, або переключити увагу дітей на загальну справу, що була б цікавою для обох сторін, що конфліктують.
Сім'я — це те первинне середовище, де дитина повинна робити добро. В. Сухомлинський
4. Намагайтеся не вимагати від дітей вияву любові, але вчіть виказувати прихильність, пам'ятаючи, що дитина наслідує вашу модель поведінки.
5. Ставтеся до негативних почуттів дитини як до природних, а не злісних проявів того, що дитина жорстока, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму несприйнятті, ревнощах, вона просто не може знайти вихід із ситуації, що її турбує. І саме ви своїм розумінням, своєю доброзичливістю можете допомогти їй.


П'ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ

КОЖНА ДИТИНА ПОТРЕБУЄ БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ.
І БАТЬКИ ПОВИННІ НАВЧИТИСЯ ВИЯВЛЯТИ СВОЮ ЛЮБОВ ДО НЕЇ.
СПІЛКУЮЧИСЬ З ДІТЬМИ, МАЄМО ЧАСТІШЕ НАГАДУВАТИ СОБІ ТАКЕ:
1. Перед нами - діти.
2. Вони поводять себе, як діти.
3. Буває, що їх поведінка нервує.
4. Якщо виконаю свої батьківські обов'язки й любитиму дітей, не зважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.
5. Якщо я люблю їх не зважаючи ні на що, вони відчуватимуть впевненість у собі, мою підтримку.
Дітям необхідна любов батьків - це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов батьки можуть через:
* дотик;
* слова заохочення;
* час;
* подарунки;
* допомогу.
Дотик – один з найважливіших проявів любові дитини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голівці, цілували. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Коли виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж сло вами "Я тебе люблю".
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, дякуємо їй за те, що вона зробила, досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і смисл. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини й частіше просити її: "Ти не міг би...", "Може зробиш...", "Мені буде приємно, коли ти..." Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час – це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: "Ти потрібна, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим.
Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Це і читання казок, бесіда за сімейною вечерею, спортивні ігри, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.
Подарунок – символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують їх, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами й кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтесь підкупити її – це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо, якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне – придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство – це професії, і дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років, і робочий день у вас ненормований. Кожного дня діти звертаються з різноманітними проханнями. Завдання батьків – почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати синові чи доньці не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім коли вони підростуть, ми зобов'язані навчити їх усьому, щоб і вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту "мову" (дотик, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.


КОЛИ ДІТИ ТА БАТЬКИ НЕ МОЖУТЬ ПОРОЗУМІТИСЯ

Ніколи не дасть полегшення:
активний «відпочинок» біля телевізора, а також читання книги;
спроби звинуватити у своїх невдачах інших;
сплески бурхливих емоцій зі сльозами на очах та голосіннями;
бажання усамітнитися, щоб «плекати» свій поганий настрій;
снодійне.
Способи порятунку
З’ясуйте, що саме вас турбує. Психологи стверджують, що проблема, витягнена з підсвідомості, вже наполовину розв’язана. Для цього зовсім не обов’язково відвідувати психоаналітика. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви з’ясуєте причини своїх бід і знайдете вихід із ситуації.
Не вдавайте з себе нещасну. Жіночий організм може впоратися з подразниками краще, ніж чоловічий, завдяки гормону естрадіолу — природному антидепресанту, що знижує інтенсивність переживань. Тому перше, що рекомендують зробити психологи, коли вкотре матимете намір дріб’язкову проблему перетворити на маленьку трагедію,— знайти людину, якій би жилося значно гірше, і допомогти їй.
Сплануйте свій день. Науковці відзначили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорюється. Тому вона відчуває значну завантаженість і брак часу. Упоратися з перевантаженнями дуже просто: сплануйте свої дії, розподіляючи їх за ступенем важливості, і дотримуйтеся свого плану.
Не перебільшуйте! Люди, схильні до стресових реакцій, у будь-якій проблемі вбачають уселенську катастрофу. Насправді жахливі обставини у вашому житті трапляються не часто. Тому звільніться від надуманих проблем, а також тих, які ви не здатні розв’язати.
Навчіться володіти своїми емоціями. Наш мозок «за звичкою» викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. Йому абсолютно байдуже — реальні вони або вигадані.
Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удається подолати хвилювання (наприклад, купіть собі в подарунок шоколадку, модну сукню або цікаву книгу).
Посміхайтеся, навіть якщо вам не хочеться. Сміх сприятливо впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.
Робіть фізичні вправи не менше ніж 30 хвилин на день. Замість того щоб відлежуватися в ліжку, розпочніть перегони. За твердженням лікарів, найефективніші антистресові види спорту — біг і спортивна ходьба.
Приймайте вітамін Е — він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей вітамін у натуральному вигляді міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині й волоських горіхах.
Напишіть «лайливий» лист і спаліть його або розірвіть.


ЄДИНА ПРИЧИНА ВСІХ РОЗЛУЧЕНЬ

/Files/images/batkam/Причина_розлучень.JPG Існує одна по-справжньому найважливіша причина, через яку розпадаються сім’ї і довготривалі стосунки
Експерт з сімейних стосунків Кевін Томпсон стверджує, що причина номер один всіх розлучень – не зрада, не фінансові проблеми і не різні характери. Все це симптоми глибшої проблеми.
Головні труднощі для партнерів – небажання інвестувати в їхні стосунки. На цю тему можна влаштовувати безкінечні дебати. Людей не цікавлять інвестиції в їх шлюб через те, що вони розлюбили один одного? Чи може, вони розлюбили один одного через свою лінь?
Так чи інакше, багато чисельні дослідження, проведені на цю тему, доводять, що ми можемо впливати на наші почуття, свідомо інвестуючи в них більше зусиль, ніж за звичай.
Як відомо, ми починаємо більше любити те, що нам дісталось дорого. Якщо ви збирали на новий автомобіль кілька років, то ви напевне будете любити його дуже сильно. Те ж саме і зі стосунками: полум’я кохання постійно треба підтримувати «дровами» уваги і турботи. Ми любимо все, на що витрачаємо свій час, енергію і гроші. Пристрасть, інтерес і прив’язка ніколи не виникнуть до того, що нам дісталось задарма і без зусиль.
Подумайте про те, що це значить для шлюбу. Ви будете більше любити свою половинку, якщо будете докладати зусилля до того, щоб жити з ним в гармонії. Якість вашого шлюбу – це результати тих зусиль, які ви до цього докладаєте.
Якщо ви постійно сваритесь і «не переварюєте» один одного, то, швидше за все, справа не в тому, що ви розлюбили. Справа в тому, що ви не захотіли підтримувати полум’я кохання.
З іншого боку, це також значить, що якщо ваші почуття до партнера стають слабшими, їх ще можна врятувати.
Щотижня Кевін Томпсон спілкується з сім’ями, в яких щось пішло не так. Як правило, після першого сеансу він всім дає одну і ту ж пораду: по дорозі додому перекажіть один одному історії про ваше перше побачення. І про те, що вас тоді притягувало один до одного. Корисно також пригадати, які спільні мрії у вас були кілька років назад.
Це схоже на археологію. Іноді потрібно добре покопатись в глибинах своєї душі, щоб віднайти давно похоронені почуття і спогади. Прості спогади про те, як вам колись було добре, змусять вас знову відчути любов і при тяжіння один до одного.
Але якщо все набагато складніше?
Кевін пропонує щодня повторювати п’ять простих процедур, які можуть відновити любов між партнерами.
1. Питайте у партнера, як у нього пройшов день
Це потрібно не йому. Це потрібно вам. Ви повинні щодня нагадувати собі про те, що не лише вам важко. Проявляйте інтерес до його життя. Цікавтесь тим, що відбувається з ним після того, як він переступає поріг квартири.
2. Завжди цілуйте його під час зустрічі і прощання
Поцілунок — це сильний стимул для фізичного і емоційного зв’язку між людьми. Він також служить нагадуванням про т е, що ви все ще чоловік і дружина. Цілуйте чоловіка (дружину), коли він (вона) іде на роботу і коли повертається з неї. Перетворіть це в звичку. Нехай навіть і рутинну.
3. Пишіть йому
Питайте у чоловіка(дружини) про те, як у нього (неї) проходить день. Можливо, саме зараз він (вона) відчуває себе пригніченим (-ою). І потребує емоційного зв’язку з тим, хто його (її) підтримає.
Звичайно, дзвінок може бути іноді недоречним. Тому не соромтесь написати про свої почуття на електронку чи в Skype.
4. Розмовляйте. Хоча б п’ять хвилин в день
Будь-які стосунки потребують розмов. Нема часу вдень? Розмовляйте хоча б п’ять хвилин перед сном. Чи за сніданком. Не жуйте мовчки. Виключіть телевізор, покладіть трубку. Просто поговоріть з тим, з ким ви поруч прямо зараз.
Це може здатися важким. Особливо, коли вашої уваги постійно вимагають діти. І все-таки вам доведеться знайти час для вашого партнера – незважаючи на вашу зайнятість.
5. Обіймайтесь
Хоча б на 30 секунд в день.
Перед тим, як піти на роботу, сісти за стіл чи лягти спати, обіймайтесь зі своїм партнером. Фізичні обійми змушують вашу душу і тіло встановити глибокий зв’язок з іншою людиною.
Дослідження показують, що обійми знижують тиск крові, а також пов’язують вас з людиною, з якою ви обіймаєтесь. У вас навіть покращується від них пам’ять! Фізичні дотики – це не лише секс.
Ваш шлюб не потребує нічого, крім наміру все виправити. Щаслива сім’я та, де обоє з подружжя розуміють, як легко втратити те, що вони мають. Шлюб руйнує на зрада, а апатія.


Сім’я – це простір без насильства

Щоб дитина стала людиною, батьки повинні стати опорою та гарантом його гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання: “як виховувати?”, “як привчити дитину до дисциплінованості?”, “чи треба карати за провину?”. На жаль, іноді батьки забувають, або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься “домашнім насильством”.
Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносить йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. (Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, розділ І, ст.1).
Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок!
Отже, перш ніж карати дитину “за щось”, “для чогось”, зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, особливості, поваги до себе як Людини. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини.
Сім’я має бути простором без насилля!


Кiлькiсть переглядiв: 289

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.